Дане поєднання, як було доведено, здатне знизити показники соціальної тривожності у осіб з аутизмом. Його Джанет Трежер з Інституту Психіатрії Королівського коледжу Лондона пропонує використовувати для лікування анорексії. Завдяки окситоцину люди з анорексією менше фокусуються на їжі і зовнішньому вигляді.Трежер провела експеримент з 31 пацієнтом-анорексиком і 33 здоровими людьми. Їм давали окситоцин або плацебо. Далі людям показували серію зображень з висококалорійними і низькокалорійними продуктами, а також фотографії незнайомців з різними типами фігур і з різною вагою.
Тільки анорексики довше затримували погляд на зображеннях повних людей і калорійних продуктів. А от після прийому окситоцину вони менше фокусували увагу на таких зображеннях. Пізніше цих же добровольців попросили подивитися на серію фотографій з різними виразами обличчя (був гнів, відраза, радість).
Анорексія може бути пов'язана з загостреним сприйняттям загрози. Але окситоцин давав можливість зменшити частку уваги, що приділяється потенційно загрозливим виразами обличчя (виразами огиди і гніву).