Самогубство – це заборонена тема розмови. І, як то часто буває з такими темами, її супроводжують міфи, які мають мало спільного з реальністю. Отож, що з цього всього брехня, а що – правда?
Міф перший: Люди, які говорять про самогубство, в такий спосіб домагаються уваги і їх не треба сприймати серйозно.
Правда: Люди, які вчиняють самогубство, найчастіше спочатку розповідають про свої наміри. Це їх крик про допомогу в ситуації, в якій вони самі собі не можуть дати ради. Вони втратили надію і не знають, що далі робити з своїм життям. Фактично, дослідники стверджують, що 70% людей, які про це говорили, таки покінчили з собою.
Міф другий: Люди, які вчинили або намагаються вчинити самогубство – слабкі.
Правда: Ті, хто всерйоз задумуються над вчиненням самогубства, найчастіше хворі на клінічну депресію, тобто порушення біохімічної рівноваги мозку, що змушує їх поводитись неадекватно. Тому, замість того, щоб клеїти на людину ярлик «слабкої», варто звернути увагу на симптоми, які можуть свідчити про намір обірвати власне життя:
- Депресія;
- Безсоння, або ж, навпаки, просипання цілих ночей і днів;
- Дистанціювання від родичів та друзів;
- Уникнення дружніх зустрічей;
- Відмова від будь-якої фізичної діяльності;
- Розмови про самогубство в колі близьких знайомих;
- Дарування своїх речей (часто досить цінних);
- Раптові дзвінки до родичів чи друзів просто заради того, щоб «почути твій голос»;
- Нагромадження речей, які можуть допомогти позбавити себе життя (наприклад, таблеток).
За наявності в людини таких симптомів, діяти треба негайно. Насамперед, треба повідомити родичів такої особи, що відбувається щось дивне. Можливо, також варто звернутись по допомогу спеціалістів. Але насамперед найважливіше – не залишати таку особу наодинці з собою.
Міф третій: Якщо особа, яка до того говорила про самогубство, перестала зачіпати цю тему, значить небезпека минула.
Правда: насправді це може бути справжнім сигналом тривоги! Людина могла нарешті прийняти остаточне рішення: «так, я це зроблю!». Вони вже знають, що, коли і як, а тому можуть усміхнутись всім навколо з полегшенням.
Міф четвертий: більшість самогубств стаються раптово, без попередження.
Правда: Майже завжди існують симптоми, які мали б занепокоїти близьких самогубця. Очевидно, раптові самогубства теж бувають, але більшість – це підсумок тривалої повторюваної поведінки. Тому ніколи не легковажмо такою поведінкою!