1. ЩОБ МАТИ КОГОСЬ, ХТО ЛЮБИТЬ ВАСБагато жінок, з якими я говорила, вірили: дитина допоможе їм заглушити той біль, який завдавали їм навколишні протягом життя. Одна моя клієнтка завагітніла в результаті випадкового зв'язку і вирішила залишити дитину - як розраду. Пізніше вона називала це рішення "найегоїстичнішим у своєму житті". Інша говорила, що "діти не повинні заводити дітей", маючи на увазі, що у неї самої не вистачало зрілості та емоційної стабільності для того, щоб бути хорошою матір'ю.
Проблема в тому, що сенс існування дитини зводиться до функції - бути емоційною "швидкою допомогою" для матері. У таких сім'ях виростають емоційно незрілі і несамостійні діти, які рано вчаться догоджати іншим, але погано усвідомлюють власні бажання і потреби.
2. БО ВІД ВАС ЦЬОГО ЧЕКАЮТЬ
Неважливо, хто - чоловік, мати, батько або хтось із оточення. Якщо ми заводимо дитину, тільки щоб не розчарувати інших, ми забуваємо про свою готовність до цього кроку. Це рішення вимагає свідомості. Ми повинні самі оцінити свою зрілість і зрозуміти, чи в змозі забезпечити дитину всім необхідним.
Діти таких батьків скаржаться на те, що, хоча у них є все - дах над головою, одяг, їжа на столі, - нікому немає діла до їх емоційних потреб. Вони кажуть, що відчувають себе лише черговою галочкою в списку життєвих цілей батьків.
3. ЩОБ НАДАТИ СЕНС ЖИТТЮ
Поява дитини в сім'ї дійсно може надати життю батьків нового імпульсу. Але якщо це єдина причина - це паршива причина. Тільки ви самі можете визначити для себе, навіщо ви живете. Інша людина, нехай навіть новонароджена, не зможе зробити це за вас.
Такий підхід може в майбутньому переродитися в гіперопіку і дріб'язковий контроль над дітьми. Батьки намагаються вкласти в дитину якомога більше. У неї немає свого простору, своїх бажань, права голосу. Її завдання, сенс існування - зробити життя батьків менш порожнім.
4. ЩОБ ЗАБЕЗПЕЧИТИ ПРОДОВЖЕННЯ РОДУ
Мати когось, хто успадкує нашу справу, наші заощадження, буде молитися за нас, в чиїй пам'яті ми будемо жити після своєї смерті - ці міркування здавна штовхали людей до того, щоб залишити потомство. Але наскільки це враховує інтереси самих дітей? Як щодо їхньої волі, їх вибору?
Дитина, якій "на роду написано" зайняти своє місце в сімейній династії або стати хранителем нашої спадщини, зростає в обстановці величезного тиску. Потреби дітей, які не вкладаються в сімейний сценарій, зазвичай зустрічають опір або просто ігноруються.
"Мати підбирала мені одяг, друзів, навіть університет, орієнтуючись на те, що було прийнято в її колі, - говорила мені одна з клієнток. - Я стала юристом, бо вона так хотіла. Коли одного разу я усвідомила, що ненавиджу цю роботу, вона була в шоці. Особливо її зачепило те, що я кинула високооплачувану престижну роботу і пішла працювати вчителем. Вона нагадує мені це в кожній розмові".
5. ЩОБ ВРЯТУВАТИ ШЛЮБ
Незважаючи на всі застереження психологів, ми як і раніше віримо, що поява дитини може зцілити стосунки, які дали тріщину. На якийсь час партнери дійсно можуть забути про свої проблеми і зосередитися на новонародженому. Але врешті-решт дитина стає ще однією причиною для сварок.
Розбіжності з приводу того, як виховувати дітей, залишаються частою причиною розлучення - разом з невірністю, пияцтвом і грошовими проблемами. "Не скажу, що нас розлучили саме суперечки про виховання, - говорив мені один чоловік середніх років. - Але вони безумовно стали останньою краплею. Моя колишня дружина відмовлялася привчати сина до дисципліни. Він ріс безтурботним і безладним. Я не міг цього виносити".